ПРЕСЛОВУ́ТИЙ, а, е.
1. заст. Відомий, знаменитий, славний. Дрансеса смілость [смілість] тут взяла: — «О, князю, — крикнув, — пресловутий! Великим ти родився бути!» (Іван Котляревський, I, 1952, 270); — Так отаким-то побитом, паничу, пресловуту козацьку Січ зруйнували (Олекса Стороженко, I, 1957, 281).
2. ірон. Який здобув сумнівну чи негативну славу, викликав багато розмов, пересудів. Використовуючи досвід класових боїв під час революції, Столипіп почав проводити свою пресловуту аграрну політику розшарування селян на заможну дрібну буржуазію і напівпролетарські елементи (Ленін, 23, 1972, 54); Вона [ідея мирного співіснування] виражав загальну вимогу людей праці — назавжди покінчити з війною як засобом розв’язання спірних питань. І тому на неї мусять зважати навіть агресивні кола, які зазнають все більшого краху в проведенні пресловутої політики «на грані війни» (Комуніст України, 10, 1959, 5).