ПРЕПОДО́БНИЦЯ, і, жін., рел. Жіночий рід до преподобник. — Ми й без того в цих патріархальних сукнях поставали схожі на якихсь святих преподобниць! (Нечуй-Левицький, I, 1956, 196);
// ірон. Як була я молодою преподобницею, Повісила хвартушину над віконницею: Хто йде — не мине, То кивне, то моргне (Тарас Шевченко, I, 1963, 123); [Ївга:] Та що на його дивитися? За чуба його, Химко! А то що за преподобниця з ним? (Панас Мирний, V, 1955, 254).
ПРЕПОДОБНИЦЯ
Тлумачення слова