ПРЕПОДО́БІЄ, я, сер.
1. рел., заст. Святість, праведність.
2. у сполуч. із займ. його, їх, ваше, церк. Титулування священика. «Ваше преподобіє, вельмишановний отче Никоне, — писав колишній друг бурсак Павло до свого приятеля благочинного. — Маю невеличке до тебе прохання» (Яків Качура, II, 1958, 24).