ПРЕЛЮБОДІ́ЯТИ, ію, ієш, недок., заст. Здійснювати прелюбодіяння; зраджувати. У другій кімнаті панотець. Гріхи відпускає. Які в Сорохана гріхи?.. Може, слово своє порушив? Прелюбодіяв? (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 145).
ПРЕЛЮБОДІЯТИ
Тлумачення слова