ПРЕКРАСНОДУ́ШНІСТЬ, ності, жін., книжн. Піднесено-сентиментальний настрій; схильність все ідеалізувати, у всьому бачити приємне, прекрасне, прикрашати що-небудь. Провина Сокола була дуже серйозна, і Ліза не мала права виказувати йому найменшої прекраснодушності (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 36); Манілову, поряд з фантазерством і мнимою прекраснодушністю, безперечно, властива глибока відчуженість від народу (Радянське літературознавство, 18, 1955, 79).
ПРЕКРАСНОДУШНІСТЬ
Тлумачення слова