ПРЕХОРО́ШИЙ, а, е, також у сполуч. із сл. хороший, розм.
1. Дуже хороший, красивий. Вправоруч від могили вирізується на небосклоні Княжа гора, вкрита густим, прехорошим лісом (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 45); В нашій українській землі Галичині стоять прехорошії гори Карпати (Степан Васильченко, II, 1959, 397); Задивляється вона найбільше на прехороше вбрання хазяїнової дитини й думками своїми мимоволі лине до тітчиної хати, де в товстій сорочці, на драному ряденці лежить її Трохимець (Любов Яновська, I, 1959, 46);
// З дуже привабливою, гарною зовнішністю. Вона [княжна] була ще молодою; І прехорошая собою (Тарас Шевченко, II, 1963, 36); Свіжий вітрець швидко обсушив сльози молодої, а ясні зорі розвеселили її очі, звернуті на прехороше лице молодого (Нечуй-Левицький, I, 1956, 145); Ось нащо вже Килина Скибівна — стоїть скраю чорнява, хороша-прехороша, вогонь-дівка, а й та зараз тиха стоїть, задумана (Андрій Головко, I, 1957, 299);
// у знач. ім. прехороший, шого, чол.; прехороша, шої, жін. Людина з дуже привабливою зовнішністю. Прийди, милий, прехороший, Скинь чоботи, прийди босий, Щоб собаки не гарчали, А щоб вороги мовчали (Українські народні пісні, 1 1964, 92).
2. Який має найкращі якості, властивості; який відповідає найвищим вимогам. У серці моїм, як і в морі, 6 бурі й прибої страшні, Але й прехорошії перли В йому спочивають на дні (Леся Українка, IV, 1954, 95);
// Надзвичайно вдалий. Яке то прехороше і широко задумане Ваше оповідання «Для загального добра» (Панас Мирний, V, 1955, 383); І море, і скелі, і місяць над морем — усе здавалось прехорошою величною декорацією сцени, де співала артистка про кохання (Нечуй-Левицький, V, 1966, 289); Горпинка була задоволена неділею: такий прехороший день удався, так багато новин (Григорій Косинка, Новели, 1962, 72);
// Надзвичайно ясний, теплий, сонячний (про погоду, день, пору року і т. ін.). Ранком погода була прехороша (Іван Франко, II, 1950, 12).
3. З найкращими моральними якостями (про людину). То дід — голова! Прехороший, прерозумний, про старовину вам розкаже, говіркий який! (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 130); Прехороша дочка дома Ще й краща в артілі, Ланковая у колгоспі, Стахановка в ділі (Українські народні ліричні пісні, 1958, 581).