ПРЕХОРО́ШЕ, також у сполуч. із сл. хороше, розм. Присл. до прехороший. У кімнаті стала [Галя] вбиратися. І що то вирядилася — хороше та прехороше! (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 320); Кватирка в вікні була одчинена, а проти вікна на дерезі сидів соловейко, та так же виспівує прехороше та голосно! (Нечуй-Левицький, I, 1956, 65);
// у знач. присудк. сл. Побачивши Ївгу, увів [губернатор] її в горницю. А б горниці тій хороше та прехороше, гарно та прегарно! (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 287).
ПРЕХОРОШЕ
Тлумачення слова