ПРЕГАРНО, також у сполуч. із сл. гарно, розм. Присл. до прегарний. Співаєш ти (всяк згодиться) прегарно; Але послухай, як шепоче ліс… (Павло Грабовський, I, 1959, 200); Читав [професор лекцію] прегарно й толкував [тлумачив] (Ольга Кобилянська, III, 1956, 325);
// у знач. присудк. сл. Побачивши Ївгу, увів [губернатор] її в горницю. А в горниці тій хороше та прехороше, гарно та прегарно! (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 287).
ПРЕГАРНО
Тлумачення слова