ПРЕЦІКАВИЙ

ПРЕЦІКА́ВИЙ, а, е, розм. Дуже цікавий. Орест не чував про Василюшку? Але ж це прецікава історія (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 319); Неосяжні українські простори були такі прекрасні, творені на них великі діла сповнені такого величезного змісту, люди такі інтересні і внутрішньо багаті, що мені здавалося — це ще не написані цілі прецікаві томи лежать круг мене, чекаючи на своїх творців (Олександр Довженко, III, 1960, 148); — З Лукії Наркисівни й справді вийшов би прецікавий та превеселий столоначальник (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 341).