ПРЕЧИ́СТИЙ, а, е, також у сполуч. із сл. чистий.
1. розм. Дуже чистий, зовсім позбавлений бруду, каламуті, сміття і т. ін. На дні її [криниці] щось б’ється, мов таємні жили.. Той рух живий ніколи не бажа спочить, Вода її пречиста тисячі живить Дітей весни, що густо вкруг її обсіли (Іван Франко, X, 1954, 140); Віз похилився набік, один мішок, скотившися, розв’язавсь, і мірка — або й більше — пречистого та прегарного боронена пшеничного в калюжу пішла! (Борис Грінченко, II, 1963, 457); * Образно. Весь народ свою вітає пісню, Заткану пречистими сльозами, .. І вона уже не при колисці — У труді безсмертному лунає (Максим Рильський, Зим. записи, 1964, 16);
// Нічим не затьмарений. Його [Діла] горішні контури, легко хвилясті, вирізувалися ярко на пречистій небесній блакиті (Іван Франко, IV, 1950, 333); Якби я всіми барвами владала, то я б на барву барву накладала і малювала б щирим самоцвітом, отак, як сонечко пречисте літом (Леся Українка, I, 1951, 258); Він дивився на неї, .. на її чисте-пречисте лице, плавав поглядом у тихій воді її бездонних очей (Павло Загребельний, День.., 1964, 213); * Образно. Коли я глядів дитиною на мамині очі, як по них сунулися тихесенько пречисті хмарки щастя — я був щасливий (Василь Стефаник, I, 1949, 176).
2. перен. Нічим не опоганений, не осквернений; з чистими почуттями; непорочний, святий. А ти, пречистая, святая, Ти, сестро Феба молодая! Мене ти в пелену взяла І геть у поле однесла (Тарас Шевченко, II, 1963, 300); Ні, на землі не нам тебе благословляти, Пречисту в помислах, у задумах величну! Не знаєм, як тебе, яким ім’ям назвати. На пам’ять між людьми, на шану віковічну (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 410);
// Який не підлягає жодному сумніву; повний, цілковитий. [Куліш:] Видать, зозуля нам у лісі накувала святу й пречисту правду… (Сава Голованівський, Поезії, 1955, 334);
// у знач. ім. пречисте, того, сер. Те, що нічим не опоганене, не осквернене. Скажуть: «Гріх тобі! Обмийсь од скверни! До пречистого — пречистий шлях». Ой Гафізе! ти ж давно обмився Та й скупався — у своїх сльозах (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 295);
// у сполуч. із сл. діва, мати, матір. Богородиця. — Боже, найсвятіша діво! Я хочу все забути!.. Діво пречиста, зроби се чудо! (Леся Українка, III, 1952, 658); Баба аж у ноги поклонилася та дякує: — Пошли вам боже та пречиста мати всього доброго, як ви отакі добрі до нас! (Панас Мирний, IV, 1955, 380); — За що ж ти, пречиста божа мати, так невблаганно караєшмене?(Олександр Довженко, I, 1958, 246);
// у знач. ім. пречиста, тої, жін. Богородиця. Перед іконою пречистої Горить лампада уночі (Тарас Шевченко, II, 1963, 245); — З хрестом спати лягаю.. Пречиста в головах, янголи по боках, стережіть душі до півночі, а з півночі до світа (Михайло Стельмах, II, 1962, 46).
3. у знач. ім. пречиста, тої, жін., також у сполуч. із сл. перша, друга. Назва двох церковних християнських свят (перше — 15 серпня — день смерті богородиці; друге — 8 вересня — день народження богородиці). Перва пречиста любить паляничку м’якеньку, а друга — сорочку біленьку (Номис, 1864, № 13432); Я кажу чоловікові: «Піду я на першу пречисту в Ямполь на одпуст, та й зайду на ярмарок, бо треба купить то сього, то того для господарства» (Нечуй-Левицький, III, 1956, 284); Осінь була дощова: від другої пречистої як почалися дощі, та день у день лили — до самого Пилипа (Панас Мирний, III, 1954, 7); — Сердиться на вас ваша мати, а моя тітка.. На спаса чекала вас і на пречисту ждала, а синок не прийшов. — Усе часу не було (Михайло Стельмах, II, 1962, 101).