ПРЕЧУВА́ТИ, ає, недок., заст., поет. Передчувати. [Мавка:] Він пречував, що вже йому сей рік не зимувати… (Леся Українка, III, 1952, 252); Душа в тривозі, мов щось пречуває… Аж ось… Що там чорніє на путі? (Микола Вороний, Вибр., 1959, 140).
ПРЕЧУВАТИ
Тлумачення слова