ПРЕЧУ́ДО, а, сер., розм. Надзвичайне чудо, диво. З усього села збігалися діти дивитись на те пречудо [ворота] — і великим дивом дивувалися… (Панас Мирний, II, 1954, 258).
На пречудо, у знач. присл. — навдивовижу. А дівчинка, справді, як та квіточка, розпукується; таке славне дитяточко, веселе й здорове, на пречудо! (Марко Вовчок, I, 1955, 66).
ПРЕЧУДО
Тлумачення слова