ПРЕБАГАТО, також у сполуч. із сл. багато, розм.
1. Присл. до пребагатий. Жити пребагато; Пребагато обдарований.
2. присл. У дуже великій кількості; дуже багато (у 2 знач.). Вже не полічу, мабуть, скільки багато тепер у його їх [вуликів] придбано, — мабуть, багато та й пребагато (Марко Вовчок, I, 1955, 339); Не було у старенької [С. Крушельницької] більшої радості, як пригостити одвідувачів рідними, знайомими ще з дитинства піснями, — а знала вона тих пісень пребагато і любила цим хвалитись… (Максим Рильський, Веч. розмови, 1964, 202).