ПРАЗНИКУВА́ТИ, ую, уєш, недок., перех. і неперех., розм. Те саме, що святкувати. Ось прийшли і празники.. Як то вона гадала спершу ті празники любо та мирно празникувати? (Панас Мирний, I, 1954, 228); — Дома ж Віталій Стратонович? — Дома. Але не знаю, чи вони празникують, чи вже спочивати пішли, — загадково посміхнулась [Тодоска] (Михайло Стельмах, I, 1962, 328); [Варка:] Щаслива була тим, що в вічі Гнатові сміялась, а він лютував і ревнував мене до чоловіка! Я празникувала!.. (Карпенко-Карий, I, 1960, 287); Такі, як Стратіон, — однолюби. Це чудові люди, котрі одну любов празникують усе життя (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 34);
// Сидіти склавши руки; не робити нічого. Василь не лінувався, хазяйнував, і Ганна не любила празникувати в будень (Нечуй-Левицький, I, 1956, 83).
ПРАЗНИКУВАТИ
Тлумачення слова