ПРАВОПОРУ́ШНИК, а, чол., юр. Особа, що порушує норми поведінки, встановлені законами чи іншими нормативними актами. Головним у боротьбі з правопорушниками, вчить партія, є виховна робота (Наука і життя, 1, 1964, 35); — Знати закони своєї країни — громадянський обов’язок кожної людини. Ось чому правопорушник не може розраховувати на полегкість через незнання закону (Вітчизна, 8, 1971, 156); До справи виховання неповнолітніх правопорушників А. С. Макаренко підходив по-революційному (Літературна Україна, 15.III 1968, 2).
ПРАВОПОРУШНИК
Тлумачення слова