ПРАВНИК

ПРАВНИ́К, а, чол., рідко. Юрист, фахівець з правознавства. Група правників.. помалу зосередилась коло судового радника (Іван Франко, VI, 1951, 208); Доктор Зітер з фаху був правник — теоретик юриспруденції (Юрій Смолич, Сорок вісім.., 1937, 208); Хоч батько і був правий – ком за фахом, однак своїм покликанням вважав художню літературу (Літературна Україна, 28.II 1969, 3);  * У порівняннях. Ірина.. вміла в таких хвилях, немов правник, заговорювати й заспокоювати паню радийкову (Ольга Кобилянська, I, 1956, 71).