ПРА́ВНИЙ, а, е.
1. рідко. Спертий на закон, юридично обґрунтований. [Кай Летіцій:] Слухай, жінко! Я ручуся тобі законом римським, Що син, твій знайдеться, як він живий, або ж за нього правна помста буде (Леся Українка, II, 1951, 374); — Кемпбел не мав правних підстав виконувати консульські обов’язки (Іван Кулик, Записки консула, 1958, 215).
2. діал. Справжній. [Сінон:] Правний син Еллади без рідної стихії жить не може (Леся Українка, II, 1951, 307).