ПРАВЛІ́НЕЦЬ, нця, чол., розм. Член правління (у 2 знач.). Правлінці здивовано перезирнулися, подалися грудьми до столу, схилившись над книгою (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 533); Показує Андрій Оболонський своїм правлінцям біля хати-лабораторії дозрілі кетяги винограду (Юрій Збанацький, Переджнив’я, 1960, 362).
ПРАВЛІНЕЦЬ
Тлумачення слова