ПРАВДИТИ, джу, диш, недок., перех., діал., рідко.
1. Те саме, що виправдовувати 1. Чоловіка виниш, а жінку правдиш (Словник Грінченка).
2. Підтверджувати правдивість чого-небудь. Обідня година; ніщо не правдить мого сну… (Марко Вовчок, I, 1955, 193).