ПРАВДОМО́ВНИЙ, а, е. Який говорить правду. Цим разом вона була правдомовна (Ольга Кобилянська, III, 1956, 360);
// Щирий, правдивий. Стефа говорила правду про Данка й Лучіку. Він навіть не заперечує того. І ця його правдомовна.. одвертість болить її найдужче (Ірина Вільде, Б’є восьма, 1945, 61); * Образно. Серця у нас пісенні, правдомовні (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 177).
ПРАВДОМОВНИЙ
Тлумачення слова