ПРАВЦЕМ 1, присл.. діал. Навпростець. Стежка була добре втоптана, — се була піша дорога через ліси та верхи правцем до Дрогобича (Іван Франко, III, 1950, 10).
ПРАВЦЕМ 2, присл., розм. Нерухомо; без роботи, без дії. Почати якусь серйозну роботу на строк, се, далебі, далеко менше втомлює, ніж вештання, людей і сидіння правцем при гостях (Леся Українка, V, 1956, 288).