ПРА́СТАРИ́Й, прастара, прастаре. Дуже старий, стародавній; споконвічний. З жалібним стогнанням гепнула додолу підтята монгольськими сокирами прастара липа (Іван Франко, VI, 1951, 98); Любувались собою і сперечались, а між тим шуміло море прастару звісну пісню, пісню про любов (Ольга Кобилянська, I, 1956, 16); У лужицькій народній архітектурі спостерігаємо своєрідне поєднання форм мурованих будівель із прастарими елементами дерев’яного слов’янського зодчества (Народна творчість та етнографія, 6, 1969, 100).
ПРАСТАРИЙ
Тлумачення слова