ПРА́ЩНИК, а, чол., іст. Воїн, озброєний пращею. На стінах.. були приготовлені купи каміння, за заборолами — діжки з гарячою смолою, на городницях [частинах укріплення] стояли лучники й пращники (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 356); Олександр Невський розташував своє військо в такому бойовому порядку: попереду були стрілки-лучники і пращники (Історія СРСР, I, 1957, 78).
ПРАЩНИК
Тлумачення слова