ПРАС 1, у, чол., рідко. Те саме, що праска. Нагрівся прас. Прасувала, клала до складочки складочку (Петро Дорошко, Не повтори.., 1968, 118); Порскнувши водою на штани, він так натиснув прасом, що стіл затріщав (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 16).
ПРАС 2, у, чол. Прес. Оце в мене сир під прасом (Словник Грінченка).
♦ Давати (дати, задавати, задати) прасу кому — сильно бити когось. Тут на бігу поймав [Еней] за рясу Попа Рутульського полку. Смертельного задавши прасу, Як пса покинув на піску (Іван Котляревський, I, 1952, 260).