ПРА́НИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до прати. — Білизна, мовила [мати], прана й переполіскувана у гірській воді, це не то, що в воді міста (Ольга Кобилянська, III, 1956, 183).
2. у знач. прикм. Чистий, випраний (звичайно про одяг, білизпу, тканину). «Дрібниці», про які раніше він і не думав, тепер цікавили його: оці передачі, листи рідних, запечені в коржах чи зашиті в праній одежі… (Віталій Петльований, Хотинці, 1949, 33).