ПРАЛІС

ПРА́ЛІС, у, чол. Незайманий, предковічний, густий ліс. Гори Карпати, сповиті в синяві мряки або непроглядні, густі праліси, синіють здалека (Ольга Кобилянська, I, 1956, 438); Холодний вітер, плутаючись у нетрях дрімучого пралісу, розповідав йому [Кобзареві] нові легенди Бескидів і Татрів… (Семен Журахович, Дорога.., 1948, 172); — Ото синіє врівень із горою Старий наш ліс, — почав я. — Справжній праліс. Там тільки й світла, що совині очі (Іван Вирган, Квіт. береги, 1950, 110); Різновікові деревостани кленово-липово-дубових угруповань Качанівського лісопарку в багатьох місцях мають вигляд своєрідного пралісу (Український ботанічний журнал, XVIII, 1. 1961, 84);  * У порівняннях. Очерети по Удаю — мов дикий праліс. Проростають буйно, хаотично (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 82).