ПРАКТИЦИ́ЗМ, у, чол.
1. Захоплення практичною діяльністю при недооцінці значення теорії. — Учений мусить експериментувати. Від ваших переконань тхне вузьким практицизмом (Натан Рибак, Час, 1960, 804); Ленін був.. далекий як від голого теоретизування, безплідної схоластики, так і вузького практицизму (Радянська Україна, 28.IV 1973, 2).
2. Діловий підхід до чогось. Образом Юрія Брянського О. Гончар утверджує роль позитивного прикладу в житті радянського суспільства.. В ньому поєднуються практицизм і героїка, діловитість і революційний розмах, щирість, задушевність і твердість характеру та сила волі (Історія української літератури, II, 1956, 268);
// Уміння влаштовувати якісь справи в своїх інтересах, для особистої вигоди (з відтінком несхвалення). Боротьба на ниві естетичного виховання — це боротьба за нову людину, проти індивідуалізму і породжених ним споживацтва, практицизму як єдиного ставлення до життя, раціоналізму, проти всіх форм міщанства (Мистецтво, 2, 1965, 22).