ПРАЦЕЛЮ́Б, а, чол. Людина, яка любить працю, вміє добре працювати. Петро Довженко, батько майбутнього письменника і митця, втілював у собі чимало типових рис українського національного характеру. Діловитий, розважливий у вчинках, відданий родині, був він працелюбом (Вітчизна, 9, 1964, 126); — Е, ні, юначе, любов до професії не приходить сама. Тільки працелюбам і допитливим удається зазнати цієї насолоди (Вечірній Київ, 8.IX 1967, 2).
ПРАЦЕЛЮБ
Тлумачення слова