ПРАБА́ТЬКІВСЬКИЙ, а, е. Прикм. до прабатьки. Він затис в долоні колос, Наче важить у руці. Принесе його додому, У прабатьківське село (Любомир Дмитерко, Добрі сусіди, 1951, 16);
// Належний прабатькам. Овідій, я живу край берегів смутних, Що ларів їм своїх прабатьківських, старих Ти в давні дні приніс і попіл свій зоставив (Микола Зеров, Вибр., 1966, 390).
ПРАБАТЬКІВСЬКИЙ
Тлумачення слова