ПОЗИЦІ́ЙНИЙ, а, е.
1. військ. Який ведеться на довгочасних бойових позиціях. Почалась позиційна війна (Микола Шеремет, В партиз. загонах, 1947, 55).
2. Стос. до позиції (у 5 знач.). У своїй книзі Петров обґрунтував ряд принципів позиційної гри, які лише через 50 років почали розроблятися шахістами Заходу (Перша книга шахіста, 1952, 7).
3. лінгв. Обумовлений місцем у слові (про звуки мови). Звук а в українській мові (як і російській та ін.) в комбінаторний, або позиційний, варіант фонеми а (Курс сучасної української літературної мови, I, 1951, 130).