ПОЗИЧКО́ВИЙ, а, е. Стос. до позички. Сторони можуть надати форму позичкового зобов’язання всякому боргові, що виникає з купівлі-продажу, наймання майна або іншої підстави (Цивільний кодекс УРСР, 1950, 38); Євгеній закинув про найближче: про стан селянства по селах, про читальні, каси позичкові (Іван Франко, VII, 1951, 297).
ПОЗИЧКОВИЙ
Тлумачення слова