ПОЗВІ́ШУВАТИСЯ, ується, док.
1. Звіситися (про все або багато чого-небудь, усіх або багатьох). Густе гілля горіхів позвішувалось, як хмара (Нечуй-Левицький, III, 1956, 266).
2. над чим. Виступити над чимсь, нависнути (про все або багато чого-небудь; скрізь або в багатьох місцях). Над тим яром, на гострих, як ребра, верхах гори позвішувалось зелене дерево, так як часом замети снігу звішуються над стріхою (Нечуй-Левицький, II, 1956, 385).
3. Низько нахилитися, перегнувшись через що-небудь (про всіх або багатьох).