ПОЗУБИ́ТИ, зублю, зубиш; мн. позублять; док., перех.
1. Зробити зазублини на чому-небудь. — Соломорізка другий місяць стоїть. Ножі позубили. І січки не ріжуть, і грубих кормів не запарюють… (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 10);
// Зробити насічку на чому-небудь. Дехто, сподіваючись, що на завтра прийдеться на жнива ставати, і серп позубив, косу нагострив (Панас Мирний, IV, 1955, 246).
2. Зробити зубці на чому-небудь. Позубила комір і чохлу (Словник Грінченка).