ПОЗУ́БЛЕНИЙ, а. сер.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до позубити;
// у знач. прикм. Позублені [коси] віддали в поправку (Панас Мирний, IV, 1955, 246).
2. у знач. прикм. Який має зазублини, зубці. Понад рікою — позублені стіни з вузенькими прорізами, і на обвідній стіні — гармати, фальконети, гаківниці (Олександр Ільченко, Козацькому роду… 1958, 379).