ПОЗУБЦЬОВАНИЙ

ПОЗУБЦЬО́ВАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до позубцювати;
//  у знач. прикм. Оглядають [хлопці] позубцьований засув, пробують замикати і одмикати (Степан Васильченко, II, 1959, 165).