ПОЗОСТА́ЛИЙ, а, е, рідко.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до позостатися. Нічого не стало видко, тільки жеврів долі жар, позосталий від огнища (Леся Українка, III, 1952, 223).
2. у знач. прикм. Який зостався. Я проситиму згодом відшукати когось із співробітників «Жизни» та допитатись, що сталося з усіма позосталими рукописами (Леся Українка, V, 1956, 376).