ПОЗНАХОДИТИ, джу, диш, док., перех.
1. Відшукавши, виявити все або багато чого-небудь, усіх або багатьох. Микола пішов по селі, познаходив старих знайомих людей, своїх перевесників, почав про все розпитувать (Нечуй-Левицький, II, 1956, 258); На другий день, коло полудня, набігли на циганську халупу турецькі жовніри, зробили трус, познаходили в плавнях якесь манаття й пов’язали всіх, хто був у хаті (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 377); На всякий випадок я зібрав у торбу всі свої книжки, познаходив онучі і все поклав біля себе напоготові (Іван Микитенко, Кадильниця, 1959, 62);
// Підшукати, добрати все або багато чого-небудь, усіх або багатьох. Фольклорні болгарські праці сьогодні посилаю Вам.. Постараюсь познаходити і російські праці і пришлю Вам їх заголовки, а як буде можна, то й самі книжки (Леся Українка, V, 1956, 161); Сполохалась Варвара, стала чепуритися, а з нею й жінки. Найкращі плаття і пальта повдягали, найдорожчі подарунки воїнам познаходили (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 356).
2. Побачити, виявити, помітити десь усе або багато чого-небудь. Люди, як звичайно, по дорозі до тої далекої мети познаходили богато [багато] дечого такого, що довело їх до забуття властивої мети (Іван Франко, IV, 1950, 319); Федора Лук яновича застав [Олекса] за дивним заняттям. Той розкладав на ґанку старі коси, мідні монети.. — У батька на хаті познаходив.. Буде, Олексо, і музей (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 60).