ПОЗНА́КА, и, жін.
1. Характерна ознака, прикмета і т. ін., за якими можна пізнати кого-, що-небудь. Герман ані слухати не хотів скептичних уваг оберштайгера [старшого штейгера], що там, у тій ямі, нема ані сліду воску, що поклад глини, який там надибано, по всім геологічним познакам [за всіма геологічними познаками] виключає віск (Іван Франко, VIII, 1952, 409).
2. Подряпина, рубець, рисочка, пляма і т. ін., залишені чим-небудь, зроблені кимсь; слід, відбиток чогось. На мокрій землі лежить зблідла Юлька, а на скроні в неї запеклася кров’яна познака від гострої грані каменя (Анатолій Шиян, Магістраль, 1934, 47).