ПОЗМІТА́ТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Змести з якоїсь поверхні все або багато чого-небудь, у багатьох місцях. — І де та нечисть набралась на полу! — крикнув Кайдаш.. — Лавріне! Візьми віника та позмітай оту погань (Нечуй-Левицький, II, 1956, 353); Целя.. позмітала пил із столика, з пари крісел (Іван Франко, II, 1950, 290); Вітри позмітали сніг, чорніли голі, незатишні скелі (Олесь Донченко, IV, 1957, 482); * Образно. Світанок позмітав з неба зорі (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 172).
2. Змівши, зібрати, згребти в одну купу все або багато чого-небудь, у багатьох місцях.