ПОЗЛОТИ́СТИЙ, а, е, рідко.
1. Те саме, що золотистий. Столи накрити Людвіг-пан звелів Між липами, де сутінь позлотисту Мережали тонкі узори листу (Максим Рильський, II, 1956, 52).
2. Те саме, що позолочений 2. Коло дверей мисники з дорогим посудом: черлені миси й тарілки срібні, пюренберзькі позлотисті кубки, чарки та ще дещо (Борис Грінченко, II, 1963, 532); На ложі царськім позлотистім Я край Дідони задрімав (Микола Зеров, Вибр., 1960, 424);
// Шитий золотом (про одяг). Слуги в барвах [лівреях] позлотистих гуляють по ринку (Словник Грінченка).