ПОЗІХОТИ

ПОЗІХО́ТИ, от, мн. (одн. позіхота, и, жін.), розм. Те саме, що позіхи. Стрепенулась бурса; де ті й позіхоти поділися — аж очі засіяли: запахло роботою (Степан Васильченко, I, 1959, 234); Став [Змій] на ґанку позіхати — Аж гуде на вітах лист І здригається поміст. Розігнавши позіхоту, Змій загадує роботу (Леонід Первомайський, Райдуга.., 1960, 159).
♦ Позіхоти змагають (беруть) кого — те саме, що Позіхи змагають (беруть) (див. позіхи). Тим часом запал [у Віті] проходив, і брали позіхоти (Степан Васильченко, II, 1959, 200).