ПОЖИ́ТИСЯ 1, живеться, док., безос., розм. Житися якийсь час. — Мені, — кажу на себе, — і пожилося, і пожурилося (Марко Вовчок, VI, 1956, 219); Тепер, коли минуле покрилося вже.. туманом, коли пожилося вже.., тепер тільки всією душею розумієш, як чисто тоді все було, як гарно (Гнат Хоткевич, I, 1966, 145).
ПОЖИТИСЯ 2, живеться, док., розм. Те саме, що витратитися 2. — Слабую дуже на голову й на очі. Було колись здоров’я, та пожилося (Марко Вовчок, Вибр., 1937, 217).