ПОЖИТТЯ́, я, сер., діал.
1. Спільне життя; співжиття. [Панса:] А знаєш, мама за ціле наше пожиття подружнє мене вразила раз лиш — тим, що вмерла… (Леся Українка, II, 1951, 458).
2. Прожиття, прожиток. Швидко він зживався з новим своїм місцем на старій землі — і підвертав її під себе: вона йому плодила, родила — ставало на пожиття його! (Панас Мирний, II, 1954, 261).