ПОЖУРИТИ 1, журю, журиш, док., перех. Засмутити чим-небудь усіх або багатьох; позасмучувати. Розказала про своє горе та й пожурила тим нас усіх (Словник Грінченка).
ПОЖУРИТИ 2, журю, журиш, док., перех. Висловити кому-небудь своє незадоволення з приводу чогось; вказати комусь на його помилки, неправильні вчинки. На репатріаційному пункті його прийняли тепло й чуло. Вислухали гірку сповідь, пожурили трохи, подали йому руку допомоги (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 450); Давида Тихін стрів питанням в очах… Ще й пожурив: — Казав же — бережись (Андрій Головко, II, 1957, 36).