ПОЖУ́ХЛИЙ, а, е. Який утратив блиск, яскравість, потьмянів (про барви, тони). Над рудим пожухлим степом пливло по вітру легке й прозоре «бабине літо» (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 156);
// Який утратив свіжість, висох (про траву, листя і т. ін.). На горб почали сходитись вівці, скубучи пожухлу траву (Олесь Донченко, VI, 1957, 368).
ПОЖУХЛИЙ
Тлумачення слова