ПОЖЕ́ЖНИЙ, а, е.
1. Прикм. до пожежа. Вживання гасових ламп серед сухої пряжі та клоччя було заборонене через пожежну небезпеку (Юрій Смолич, II, 1958, 28);
// Признач. для повідомлення про пожежу. Владно вдарив на сполох мідний пожежний дзвін (Олесь Гончар Тронка, 1963, 207);
// Признач. для гасіння пожежі. Пожежні Розсохлися бочки (Степан Олійник, Вибр., 1959, 212); Пожежна команда;
// У якому зберігається знаряддя, признач. для гасіння пожежі. По широкій улиці і повз пожежний сарай за вигоном.. сунули [люди] натовпом (Андрій Головко, II, 1957, 344);
// Признач. для спостереження за виникненням пожежі. — То на горах не поліцейські доми з пожежними каланчами (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 260); На високій пожежній вежі ходить вартовий з гвинтівкою і пильнує небо (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 306).
▲ Пожежне депо див. депо.
2. Стос. до пожежі. Пожежу, висловлюючись пожежним терміном, локалізовано (Володимир Гжицький, Чорно озеро, 1961, 78).
3. перен. Дуже поспішний, що вимагає негайної дії.
♦ В пожежному порядку — дуже швидко, спішно; наспіх. — В пожежному порядку вже організовано кілька ватаг (Андрій Головко, II, 1957, 562).