ПОЖЕ́РТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пожерти. Затопіть ви бандитів у крові за пожерті огнями гаї (Володимир Сосюра, II, 1958, 448);
// пожерто, безос. присудк. сл. — Так і полискуються [лани і перелоги] на сонці тими пересохлими кістками людськими, з котрих хижою птицею й звіром біле тіло козацькеє давно вже пожерто (Данило Мордовець, I, 1958, 90).
ПОЖЕРТИЙ
Тлумачення слова