ПОЖЕНИ́ТИ, женю́, же́ниш, док., перех.
1. Док. до женити. От царівні він так уподобався, що й поженили їх (Словник Грінченка).
2. Оженити всіх або багатьох. [Гапка:] Ні, не я вас [своїх дітей] поженила, не я й заміж повіддавала (Марко Кропивницький, II, 1958, 149); Повіддававши та поженивши дітей, він сам опинився на злидарській пайці ґрунту (Михайло Стельмах, I, 1962, 600).