ПОЖА́ЛИТИСЯ, люся, лишся, док., діал.
1. Пожаліти. Такі романи писати, то краще пір’я дерти. А пожалься боже того пера й чорнила! (Леся Українка, V, 1956, 64); — У вас голос… — Пожалься боже, який там голос… (Спиридон Добровольський, Очак, розмир, 1965, 38).
2. Пожалітися. А знов, як не вгодять Галі брати, то Галя поплаче й погорює, ..пожалиться та й годі (Марко Вовчок, I, 1955, 288).
ПОЖАЛИ́ТИСЯ, жалюся, жалишся, док.
1. Пожалити себе.
2. Жалитися якийсь час.