ПОЗЕЛЕНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до позеленіти. Я пропливаю шлюз і на мокрих, позеленілих від часу бетонних стінах читаю тисячі імен моїх прапрадідів (Олександр Довженко, III, 1960, 99);
// у знач. прикм. Крізь позеленілі шибки ледве пробивається світ у хату (Панас Мирний, III, 1954, 367); Гнаний страхом перед батьковим гнівом, Ілько, злодійкувато озираючись, збіг у балку і сховався за купу позеленілої цегли (Петро Панч, I, 1956, 539); Рип дверей уриває Огейові думки, і він дивиться на позеленіле запале лице Кряжен (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 241).
ПОЗЕЛЕНІЛИЙ
Тлумачення слова